Читати твори митців розстріляного відродження боляче. Вони були ще такі молоді, коли людство назавжди втратило їх. Всі книжки, яких вони не встигли написати, вся культурна спадщина, якої ми не отримали – воно болить, болить, болить. І болить ще більше, тому що знищення української культури не залишилося в минулому, а відбувається саме зараз, у цю саму мить.

Але цей біль – це один з інструментів геноциду. Нам так боляче, що ми не можемо балакати, думати, творити, існувати. Ми не повинні піддаватися. Скорботне мовчання культури не підтримає і втраченого не відтворить.

Так що поговоримо про роман Місто талановитого українського письменника-модерніста Валер’яна Підмогильного. В Вікіпедії кажуть, що хоч Підмогильний й модерніст, сам роман його є написаним в стилі реалізму. Ніякого сенсу, звичайно, в цьому немає. Просто люди часто не розуміють, що український модернізм відрізняється від французького чи британського. Наш модернізм це не тільки і не стільки експериментування з формальними рисами творів. Модернізм Підмогильного не в нескінченних, незрозумілих реченнях чи рядках чудернацької довжини. Нічого подібного в Місті немає. Модернізм цього творі – в головному персонажі.

Українські модерністи – на відміну від багатьох модерністів інших країн – писали твори, які нормальні люди бажали читати. В них є цікавий, захоплюючий сюжет, і читання цих книжок приносить насолоду. Що в них є модерністського це те, що їх головні герої – незвичайні, унікальні, глибоко чутливі люди. Степан Радченко – головний герой Міста – намагається стати письменником. Місто – це українська версія Портрета митця замолоду Джеймса Джойса. На відміну від Джойса Підмогильний писав не нудно, тому Місто можуть читати нормальні люди, а не тільки літеоатурлзнавці.

Степан приїжджає до Київа і потроху починає перетворюватися на письменника. Його бовтає від одного захоплення до іншого, від сполохів пекучого ентузіазму до повного розпачу. Для тих, хто хоче присвятити себе творчій діяльності, Місто це просто підручник, як це зробити. Степан не намагається раціоналізувати свої раптові емоційні зміни. Він дозволяє їм відбуватися та вести його за собою.

Підмогильний, звичайно, знав, як само стають письменниками. Цей роман є безцінним для тих, хто цікавиться творчим процесом. Також Місто – це Bildungsroman. Кожна людина, кожна життєва обставина, з якими зустрічається Степан, допомагає йому зрости. Трагічними та руйнівними є його відношення з жінками. Руйнівними, як має бути дуже легко здогадатися, вони є не для Степана, а для самих жінок. Степан – людина глибоко самотня, тому будь-яка людина, що намагається стати йому близькою, приречена на знищення.

Прекрасна книга, вельми талановитий письменник, читаємо Місто, насолоджуємося і робимо все, що можемо, щоб цей роман жив ще не одно покоління.